О японской реальности, гейшах и тишине, которую можно услышать.

Русский и украинский текст.

photo_2017-11-25_21-52-52

RU: Словом дня стало «окультуриться». Когда ты не посещаешь уже долгое время каких-то культурных событий, проживая в активном Киеве, душа тоскует, а внутренний творец плачет. Пусть я и не являюсь представителем касты художников и творцов, но я тот самый потребитель, который рад уделить свое время работам талантливых людей. Порядком устав от сумасшествий в ‘Пинчуке’ я искала чего-то более понятного среди городских событий.

Япония всегда была для меня не только очень далекой странной по своему расположению, но и по культуре, и все же я решила рискнуть и понять их философию. Я посетила выставку, которая представлена именно японскими творцами с целью передать атмосферу старой и новой Японии. Как сказала одна девушка-экскурсовод «когда местное население было ограждено от целого мира и закрыто в пределах своей страны с 17 до 19 столетия, то у них было достаточно времени чтобы придумать все те изощренные кимоно и продумать уникальную философию жизни».

Очень любопытно то, что варившись, так сказать, лишь в своем котле, не зная иного мира, японцы создали собственный, возвышенный, нежный и в то же время грозный мир.

По поводу кимоно: я действительно восхищаюсь их подходом к национальному убранству. Хомонги, Камисимо, Иромонцуки Фурисоде, Сусохики и это лишь небольшой перечень названий разных кимоно, между прочим, как для женщин, так и для мужчин. Эти ребята те еще модники и по сей день. Выставка так же предоставила посетителям возможность примерять кимоно, и, конечно, я не смогла ее упустить.

Забавно было всем, как проходящим мимо, так и мне, когда их взору предстала такая себе киевская гейша с выбритыми висками и татуировками, которая в придачу делала селфи и пыталась ходить как истинная японка (то есть, мелко перебирая пол ногами).

Не скажу, что наряд неудобный, скорее специфичный, ведь он максимально закрывает любые выпуклые места у барышень, но при этом оставляет девушку грациозной и изящной. Такой формат выставок, когда посетитель может прочувствовать на себе атмосферу культурного события становится сейчас все более привлекательным и распространенным.

Мы видели японские сады с помощью VR очков, слышали звуки японской тишины в разных экспонатах и комнатах, почувствовали себя истинными японками в кимоно и для этого нам не пришлось ехать в Киото. Дух старой изолированной Японии умело переплелся с новыми веяниями в их культуре, и они не боятся это показать. Япония приехала в Киев, и она стоит того, чтоб ее посетить.

photo_2017-11-25_21-59-36

UKR: Словом цього дня стало «окультуритись». Коли вже довгий час не відвідуєш якихось культурних подій проживаючи в живому і духовно насиченому Києві, душа тужить, а митець всередині тебе плаче. І хоча я не є представником касти художників та митців, але як споживач, я рада виділити свій час, щоб оцінити творчість дуже талановитих людей. Досить таки втомившись від божевіль в ‘Пінчукі’ я шукала чогось більш зрозумілого серед міських подій.

Японія завжди була для мене віддаленною країною як за місцезнаходженням, так і за культурою, і все ж я вирішила ризикнути зрозуміти їх філософію. Я відвідала виставку, яка створена саме японськими митцями з метою передати атмосферу старої та нової Японії.

Як сказала одна дівчина-екскурсовод: «коли місцеве населення було відгородженно від всього світу і замкнуте в межах своєї країни з 17 по 19 століття, то вони мали достатньо часу, щоб вигадати всі ті витонченні кімоно й розробити унікальну філософію життя».

Дуже цікаво, що, варячись в власному котлі, не знаючи, що там коїться у всьому світі, японці створили власний, піднесенний, ніжний і в той самий час грізний світ.

З приводу кімоно: я дійсно дивуюсь їх ставленню до національного вбрання. Хомонгі, Камісімо, Іромонцукі Фурісоде, Сусохікі і це лише невеликий перелік різних назв кімоно, між іншим, як для жінок, так і для чоловіків. Вони ще ті модники і на сьогоднішній день. Виставка надала відвідувачам можливість приміряти кімоно, і, звісно, я не могла упустити її.

Весело було усім, як тим, хто проходили повз, так і мені, коли така собі київська гейша з вибритими вісками й татуюваннями робила селфі і намагалась ходити як справжня японка (тобто дрібно перебираючи підлогу ногами). Не скажу, що вбрання було незручним, скоріш специфічним. Одяг максимально прикриває будь-які випуклі місця панянки, але при цьому залишає дівчину граційною та витонченною. Такий формат виставок, коли відвідувач може стати частиною атмосфери культурної події стає зараз все більше привабливим і розповсюдженим.

Ми побачили японські сади за допомогою VR окулярів, почули звуки японської тиші в різних експонатах і кімнатах, відчули себе справжніми японками в кімоно, і для цього нам не довелось їхати до Кіото. Дух старої ізольованої Японії вдало переплівся з новими віяннями в їх культурі, і вони не бояться це показати. Японія приїхала до Києва, і вона варта того, щоб її відвідати.

Место: Мистецький Арсенал

Время проведения: с 9 ноября по 17 декабря

Тема: Уявний путівник: Японія

Be based on the best of available information, thanks for your attention.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s